коли урбанізованою інтелігенцією розуміти пролетаризовану інтелігенцію, що звязана в своїй культурній праці з пролетаріятом, що пройнята його ідеологією. Чи можна віднести Зерова, Филиповича й Рильського до урбанізованої інтелігенції, що пролетаризувалася ідеологічно? Нам здається, що зайве доводити протилежне. Це інтелігенція, яка не звязана ні з пролетаріятом, ні з селянством, яка живе у власному інтелігентському, так би мовити, спецівському оточенні. Через те ми кажемо, що коли Хвильовий кваліфікує ту групу інтелігенції, яка духовно звязана або з трудящим селом, або з пролетарським містом, яка, принаймні, шануючи ці звязки, дошукується їх, орієнтується на них, — як носителів „Просвіти“, а спецівську інтелігентську групу, як носителів „Европи“, то для нас очевидно, що Хвильовий просто не розуміє, що таке „Европа“ для революційної України. Ми гадаємо, що з погляду революційного ренесансу незаможницька „Просвіта“ буде „Европа“, а рафінована „Европа“ Зерова, Филиповича, Рильського — справжня не незаможницька, не батрацька, а куркульська „Просвіта“.
Може ми занадто суб'єктивні в нашій оцінці неокласиків. Отже ми можемо послатись на особу, якої ніяк не можна запідозрити у ворожості до них. Це відомий український фашист Донцов, колишній марксист.
Донцов теж взявся за висвітлення літературної
