Насамперед, ще до розгляду характеристики Хвильового зазначених двох сил української інтелігенції, ми хочемо зауважити, що Хвильовий взагалі переоцінює ролю інтелігенції, він їй надає першорядного значення, забуваючи, що авангардом цілої революції, а через те й культурної революції, є пролетаріят. Але-ж т. Хвильовий визнає, що ніякої робітничої маси в організаціях „Гарт“ і „Плуг“ не було й довгенько ще не буде. Отже, сам Хвильовий з своєю групою належить до інтелігенції. Невже-ж досить того, щоб ця група інтелігенції, „з пролетарськими поглядами“ об'єдналась ще з одною групою інтелігенції, щоб створилась та сила, яка-б могла винести на собі культурну революцію на Україні, або частину цієї революції, підняти українське мистецтво на рівень світового мистецтва?
Адже-ж те мистецтво, яке може стати одною з підвалин великого ренесансу Радянської України, мусить бути пролетарським мистецтвом (не будемо заздалегідь запідозрювати, що „Европа“ Хвильового означає мистецтво не пролетарське, а інтелігентське). І от, чи не треба для справжнього ренесансу цілої плеяди не інтелігентів, що прийшли до пролетаріяту, а справжніх представників своєї класи — митців-пролетарів? Тов. Хвильовий чомусь про цю необхідну силу, яка допіру має зростати на нашому ґрунті, забуває, і через те він надає такого виключного значення тій групі інтелігентів „квалі-
