Що ви, пане Лєстраде, думаєте тепер робити?
— Мені здається найкраще буде, перше довідатись, хто є забитий. В тому не буде трудности. Коли знатимемо, хто він та хто його товариші, легко довідаємося, що він робив минулої ночі при вулиці Піта, з ким тут здибався та хто його заколов на сходах пана Геркера. Чи й ви так думаєте?
— То ніби не зле, але я не тою дорогою пішовби до початку справи.
— І щож би ви зробили?
— О, я не хочу ані трохи впливати на вас! Краще буде, коли кождий з нас піде власною дорогою. Пізнійше можемо порівняти дані і взаїмно доповнити.
— Добре! – сказав Лєстрад.
— Коли вернете на вулицю Піта й побачите пана Геркера, скажіть йому мій висновок в сій справі. Я думаю, що якийсь небезпечний варят, збожеволілий на пункті Наполєона, склав йому вночі візиту.
Він може з того зробить ужиток для свого допису.
Лєстрад здивовано поглянув на Хольмса.
— Але ж то не є ваше переконання?
Мій приятель усміхнувся.
— Може є, а може й ні. В кождім разі сей висновок зацікавить пана Геркера, а також і абонентів „синдикату центральної преси“. А тепер
