Дививсь на другів він так довгий час.
Тай так до них каже по хвили:
„В грудях сте мні серце змякшили.
А вірність не є то пустий лиш глас:
О тільки лиш, браття, благаю вас,
Нехай я від нинішной днини
Належу до вашой дружини.“
(Перевів О. Ю. Федькович.)
родився 1759 р. в місточку Марбаху над Пеккаром в Німеччині, як син віртемберґського капітана Каспара Шіллєра. Перши початки науки побирав він від одного сільського священика, а в р. 1768 пішов він до латинської школи в Людвіґебурґу. Відзначення, які собі тут від учителів позискав молодий Шіллєр — звернули на нього увагу князя віртемберґського Карла, котрий його 1773 р. призначив до удержуваної ним школи імени Карла (Карльсшулє). Тут учився Шіллєр спершу права, а коли князь Карло переніс ту школу до свого столичного міста Штутґарту і створив у ній осібний факультет медичний, те і Шіллєр перенісся на медицину, та зістав потім іменований (1780 р.) полковим медиком з дуже нужденною платнею.
Уже як молодий школяр виявив Шіллєр великі поетичні здібности, а в послідних часах свого перебування на академії написав він перейняту революційним духом драму „Розбійники“, котру й видав власним коштом 1781 р. Ся драма — представлена 1782 р. на сцені театру в Мангаймі — викликала величезне вражіння і він постановив свій талант посвятити передовсім писаню театральних творів, так що вскорі написав другу драму: „Феско або заговір в Ґенуї“.
В сих часах була Німеччина поділена на кількадесять самостійних княжеств. Кождий такий князик робив що хотів, і деспотизм сих „отців краю“ відчували Німці дуже діймаючо.
Таке лучилося і з Шіллєром. Мангайм лежав уже в другім князівстві і коли він поїхав був туди без дозволу властей на друге представлення своїх „Розбійників“, а крім того єще від одного сусідного кантону Швайцарії прийшла на нього жалоба за якийсь намек в „Розбійниках“ — князь Карло заказав йому взагалі писати які небудь твори. Вийшло подібне, як шістьдесять кілька літ пізнійше з Шевченком, лише що не так по звірськи.
