незадовго відновилася стара його грудна хороба. І в часі тревання він далі працював, хоч вже головно над переводами. Весна 1805 р. розбудила в нім нові надії і він забажав поїхати до Швайцарії, котрої ніколи не бачив, хоч так гарно писав про неї у „Вільгельмі Телю“. Та се не судилось йому, він 9. мая 1805 р. тихо заснув на віки…
Крім наведених нами повизше творів Шіллєр написав єще цілий ряд инших. много чудових віршів — між ними балляд, та зладнав ряд переводів.
Для нас Українців найважнійший — без сумніву — його драматичний твір „Вільгельм Тель“
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Шіллєр. Порука. 1921.pdf/11}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Він иредставляє у нім боротьбу Швайцарців о свободу та основання швайцарської Державної Спілки. Головним героєм є тут Вільгельм Тель, що убиває тирана Ґеслєра. Виходить з сего, що тиранів можна убивати. З сеї причини на многих королівських сценах театральних — між ними і у Відни — не можна було через
довгі роки сеї штуки давати.
Та за се улюбленим твором став „Вільгельм Тель“ для Швайцарців. Чуловнй письмениик швайцарський Ґотфрід Келлєр описує в однім своїм романі, як в 30-тих роках минувшого століття представляли сю пєсу в однім швайцарськім окрузі. Буквально ціла людність сего округа брала у сім участь: одні як актьори, другі як видці. Сценою — був власне цілий округ; в одній місцевости грано один акт, а потім всі граючі вандрували до другої, де вєе людність ждала зібрана наокруг призначеної на се площі — звичайно на збочах гір гарної кітловини, або відповідно до потреби даної сцени — на мійськім майдані. А по улицях стояли столи заставлені
