На острів твій відряджують вони
Послаників, фанатиків завзятих,
Одягнених в одежі всякі… звідти
Убивця третій вже прийшов, і все ж
Безперестанно, знов і знов ідуть
Таємні вороги з тієї пащі…
А в замку Фотрінгейському сидить
Натхненниця довічної війни,
Що королівство факелом кохання
Підпалює. Дає надії всім,
Всі юнаки за неї ладні вмерти.
Їх лозунг — воля їй, а їх мета —
Її на твій престол посадовити.
Бо лотарінгці прав твоїх священних
Не визнають, і кажуть, ніби ти
Загарбала престол, бо пощастило.
І то вони навчили нерозумну
Назвать себе: „англійська королева“.
Їй, родові її немає миру!
Стерпи удар, або завдай його.
Живе — помреш! Помре — і ти живеш!
Я знаю, чисті ваші поривання
І мудрість промовляє з ваших уст;
Але ж цю мудрість, що жадає крові,
Ненавиджу я в глибині душі.
