Читач або глядач, який шукатиме в трагедії Шіллера точного опису життя і загибелі шотландської королеви, неминуче розчарується: усе тут, на перший погляд, суперечить відомим з історії фактам. Згадаймо хоч би найголовніші відступи поета від документальної точності.
Шіллер зображує конфлікт двох молодих і прекрасних жінок. Молодість їхню він підкреслював і в авторських коментаріях, писавши в листі до Іффланда з приводу постановки „Марії Стюарт“ на берлінській сцені, що Марії повинно бути двадцять п'ять років, а Єлізаветі — не більше тридцяти.
А насправді в лютому 1587 року Марії було вже сорок чотири роки. Замолоду вона, судячи з портретів і свідчень сучасників, була, дійсно, дуже гарною; але за вісімнадцять років ув'язнення в тюрмах своєї „гостинної сестри“ (до речі, не сестри, а двоюрідної тітки) Марія зів'яла й безповоротно втратила колишню красу. В тюрмі вона не тільки посивіла, а й вилисіла.
Щождо Єлізавети, то їй було під той час п'ятдесят три роки. То була, за характеристикою Маркса, „стара ревнива відьма“, „товста, огидна, безсоромна стара баба“.
Так виглядали обидві суперниці в той час, коли, за Шіллером; відбулась їх зустріч.
Але й саме це славетне побачення королев — кульмінаційний пункт усієї трагедії — в історії не відбувалось. Його цілком вигадав Шіллер.
