Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/235

Ця сторінка вичитана

Аж поки люд на вулицях зібрався,
Що він — Марії писар, він — мерзотник,
Який неправедно її обмовив;
Проклятий він, бо він брехливо свідчив!

Єлізавета
Ви кажете самі — безумний він.

А божевільного слова нічого
Ще не доводять.

Шрузбері

Божевілля це

Само є доказом! О, королево,

Дозволь тебе благати, — не спіши
І накажи розслідувати вдруге.

Єлізавета
Я це зроблю, бо хочеться вам, графе,

Хоч не гадаю зовсім, ніби пери
Мої занадто поспішали тут.
Щоб ви не хвилювались, друге слідство
Призначу… Добре, час іще в нас є!
Нехай на нашу королівську честь
І тінь підозри навіть не впаде.

ЯВА ЧОТИРНАДЦЯТА
Ті ж і Девісон.

Єлізавета
Той вирок, сер, що я до ваших рук

Поклала, — де він?