Ця сторінка вичитана
Не мщу я за провину чоловіка
Тобі — це видно з духівниці… Ти ж,
Моя ти вірна Ганно, не жадаєш
Ні золота, ні каменів розкішних,
Найкращий скарб тобі — про мене згадка.
Візьми цю хустку! Власними руками
Її я вишивала в дні журби
Й гарячі сльози в неї заплела.
Цією хусткою мені зав'яжеш очі,
Як прийде час… Останньої послуги
Чекаю від моєї Ганни я.
Кеннеді
О, Мельвіль! Не знесу я.
Марія
Йдіть усі!
(Вона простягає руки; всі, один по одному, падають їй до ніг і цілують простягнуту руку, гірко ридаючи.)
Прощай же, Маргаріто… й ти прощай,
Спасибі, Бергоєн, за вірну службу…
Алісо...
Твої вуста горять, Гертрудо… Гніву
Багато я зазнала, та й любові!
Щаслива будь із мужем благородним,
Гертрудо, бо гаряче серце в тебе…
