Ця сторінка вичитана
Свою царську особу, честь свою, —
Тривожно ждала королева ранку.
…Тоді почувся в замку гомін, стукіт
І вдари незліченних молотків —
Гадали визволителів зустріти,
Надія, поривання до життя
Збудилися — могутні, нездоланні…
І двері розчинилися… сер Полет…
Він повідомив нас… що… теслярі
Поміст уже будують попід нами!
(Відвертається, перейнята жорстоким горем.)
Мельвіль
О боже! Та скажіть, як сприйнялаМарія несподіванку страшну?
Кеннеді
(по паузі, трохи опанувавши себе)
Не розлучаються з життям помалу!Ураз, раптово, миттю має статись
З дочасного у вічне перехід.
Бог допоміг моїй ласкавій леді
В хвилину цю сподіванки земні
Відкинути, з рішучою душею
Та з вірою сприйняти небеса.
Ні блідістю, ні стогоном себе
Моя не заплямила королева…
Лише про зраду Лейстера ганебну
