Ця сторінка вичитана
Прийму, як подарунок ваших рук…
Єдине слово — й не було нічого.
Я жду. О! Хай чекатиму недовго!
Коли не скажете, то горе вам!
Бо, наче життєдайне божество,
Повинні ви піти від мене… Сестро!
Інакше я за весь цей славний острів,
За всі краї, що обмиває море,
Не стала б так, як ви передо мною!
Єлізавета
Свою поразку визнали ви врешті?Забули підступи? Немає вбивців
Більш на шляху моїм? І жоден рицар
Вам по́слуги похмурої не зробить?
Усе скінчилось, так. І вам не спокусити
Нікого більш. Є в світа інші справи.
Ніхто для вас… четвертим чоловіком
Не стане, бо своїх ви наречених
Вбиваєте так само!
Марія (обурено)
Сестро, сестро!
Єлізавета
(змірює її довгим презирливим поглядом; до Лейстера)
Так ось вони — ті чари, лорде Лейстер,Що небезпечні всім чоловікам,
