Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/129

Ця сторінка вичитана

Усе моє — життя моє та доля
Від слів моїх залежить і від сліз,
Так серце розв'яжіть мені, щоб я
Могла пройняти жалем ваше серце!
Ось дивитесь ви зором льодовим,
І серце замикається, здригнувшись,
І сльози не течуть, холодний жах
Затримує слова благання в грудях.

Єлізавета
(холодно й суворо)
Що маєте сказати, леді Стюарт?

Хотіли розмовляти ви зі мною.
Забула я образу королеви,
Щоб виконать обов'язок сестри,
І дозволяю бачити себе.
За поривом великодушшя йду,
І дорікнуть правдиво, що спускаюсь
Так низько… бо відомо вам,
Що вбивство замишляли ви моє.

Марія
З чого почати, як добрати слів

Розумно, щоб розчулили вам серце,
Але образи не завдали вам?
О боже! Силу мові дай моїй
І відніми жало вразливе в неї!
Не можу говорити я про себе,