Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/127

Ця сторінка вичитана
Лейстер
Так сталось, королево, — і тепер,

Як небо привело тебе сюди,
Хай співчуття і милість переможуть.

Шрузбері
Дозволь тебе просить, державна пані,

Звернути погляд свій на ту нещасну,
Що тут стоїть перед тобою.

Марія випростовується й хоче підійти до Єлізавети, але на півдорозі зупиняється, тремтячи; на її обличчі — жорстока боротьба.
Єлізавета

Як, мілорди?

Хто про похилену мені казав?

Знаходжу горду я, біда її
Зігнути не могла.

Марія
Хай буде так!
І перед цим скоритись мушу я.

Мовчи, безсила благородна гордість!
Забуду, хто́ я і страждань яких
Зазнала; я схилюсь перед тією,

Яка мене штовхнула в цю ганьбу.
(Звертається до королеви.)