Ця сторінка вичитана
А я люблю тебе. Якби пастушка
Була ти найбідніша, я ж був князь
Найбільший, до твого звання зійшов би,
Тобі до ніг поклав би діадему.
Єлізавета
Жалій — не дорікай мені, мій Дедлі!Не можу в серця я питать. Воно
Обрало інше. Заздрю я жінкам,
Які піднести владні те, що люблять.
Я не така щаслива, щоб людині,
Яка мені дорожча всіх, корону
Подарувати!.. Стюарт — та могла,
Кому хотіла, дарувати руку;
Вона собі все дозволяла, в неї
Була по вінця повна чара щастя.
Лейстер
Тепер вона п'є повну чару горя.
Єлізавета
Байдужі їй були думки людські,Було їй легко жити, не згиналась
Під тягарем, що я взяла на себе.
Адже могла б і я земним життям
Впиватися, могла б радіти я…
Обрала ж я повинності державні.
Та всі чоловіки вклонялись їй,
Хоч тільки жінкою вона була,
