Дуже важка річ без втрат завернути довгу розстрільну до властивого напрямку вже в ворожім гарматнім вогні.
Борович дав потрібні накази. На всякий випадок розстрільна мала помалесеньки підступати до хребта чергового валу, а коли його осягне, тоді в повнім бігу мала перебігти другий його склін і долинку, мала впасти перед дальшим валом і там чекати на дальші накази.
Розстрільна рушила. Підчас цього помало прибирала потрібний фронт. Ворожа важка артилєрія почала густо обкладати розстрільну ґранатами. Але наразі нікого не вбито ані не ранено.
Нараз перед розстрільною станула нова перепона. Перед нею розтягнувся довжезний, широкий і глибокий рів викопаний в сипкім піску. Це були власні запасні позиції. Широкий рів треба було перескочити. Розстрільній це удалося доволі легко. Страх перед смертю гнав людей до чергового валу, де могли почувати себе безпечнішими. Вояки швидко перелазили через закопи.
Борович розігнався і хотів перескочити рів. Але той був аж надто широкий. Борович зачепив ногою за передну стіну закопу і як довгий впав на його дно. Не було часу до надуми. Він зірвався. Закіп був глибокий, висше чоловіка. Борович почав з нього видрапуватися на верх, але сипкий пісок усувався зпід його ніг і зпід його рук і Борович заєдно зїздив знов на дно рова. Кілька разів пробував він вилізти на беріг рова, але все сховзувався по піску на долину.
Міжтим ворожі важкі гарматні стрільна дальше били в запасний закіп і в його курінь, що в розстрільній дальше швидко підбігав до чергового валу. Чим дальше відбігала розстрільна тим більшу чув Борович, що його опускає відвага, що на нього находить ляк, якого дотепер ніколи не відчував. Він чув, що як тільки розстрільна віддалиться і скриється за вал, як він стратить її з очей, тоді його опанує такий жах, що не зможе не тільки побігти за розстрільною, але навіть не буде в силі виставити голову із закопу.
