ні ґенерала, ні курінного команданта, ні нікого з їх штабів. Втертим звичаєм він мусів вести курінь до битви.
Щасливо минув курінь перший вал і зійшов в долину. Борович знаками задержав розстрільну перед черговим валом і покликав до себе всіх сотенних командантів. Всі вони пішли на хребет валу, аби зорієнтуватися в положенню. Ворога ще не було видно.
Найбільше лютило старшин це, що ґенерал навіть не знав сказати, котрий відтинок власного фронту дістався у ворожі руки. А позиції вилися тут ріжними закрутами. Легко можна було дістати ворога з боку.
Так посувалася розстрільна помало від одного валу до другого, до третього і до дальших. Придержувано напрям наказаний через ґенерала. Здовж залізничого шляху. Вже були близько ті треті запасові позиції, стрілецькі закопи, над якими цеї ночі люди працювали.
Коли розстрільна мала підійти на послідний вал перед тими запасовими закопами, Борович задержав її знов в долині і зі всіма старшинами вийшов знов на вал. Відси через далековиди розсліджували терен.
Старшини не вспіли ще добре визнатися в околиці, коли нараз щось зашелепотіло у повітрю і наступила сильна експльозія. Доволі далеко від них ворожа ґраната висадила в воздух високий стовп чорної куряви. За тим пішли дальші вибухи. По силі експльозій оцінювали старшини, що стріляють російські пятнадцятьцентіметрові гармати, а по шумі, як летіли стрільна, додумувалися, що стріли ішли з їх лівої сторони. Значило, що розстрільна дістала ворога в свій лівий бік і що ворог побачив підступаючу розстрільну. Ґенерал подав фальшивий напрям.
Далековиди старшин звернулися наліво. Не довго потребували шукати, аби побачити на зеленій ще траві сірі постаті, що рушалися і підбігали вперед. Це підступала ворожа піхота якраз під прямим кутом до власної розстрільної.
