— Прецінь раз — сказав фрайтер Стратійчук.
— Слава Тобі Господи — додав Гардабура.
— А який той новий — спитав цуґсфірер Лагодяк.
— Богато вам щось з того прийде, як будете знати який він. Або ви будете з ним в сусідстві господарювати — сказав фрайтер Стратійчук.
Так прощали в закопах старого і витали нового володаря.
— Скажіть мені, пане поручнику, хто властиво все те робить, що наші люди такі стали — спитав вечером Колодницький.
— А хтож інший, як не чехи — відповів Борович.
— Але чи це для нас добре чи зле? — спитав молоденький Колодницький.
— Певно, що добре. Люди раз побачили дійсну правду, а пізнання правди може тільки вийти на користь. Вони ще не тільки побачуть. Нехай війна трохи довше потреває. Наш загал винесе з неї великий досвід і науку. Хоч війна коштує нас дуже богато жертв, але це не пропаде безслідно.
— Коби тільки ваші політики чогось на тій війні навчилися — сказав хорунжий Хмара.
— Це вже просто виключене! Це неможливе! — закінчив Борович і всі розійшлися по закопах.
