Гей хто на світі кращу долю має,
Як той, що вірно цісареві служить…
(Старий галицький вірш)
Вже від кількох днів шаліла битва під Карчево й Скробово. Було це одно з найзавзятіших змагань в часі відомої офензиви російського ґенерала Брусілова в 1916-ому році.
Російські ґранати знесли з лиця землі два паралєльні полки Н-того австрійсько-мадярського полку, так, що з них обидвох зложено тільки один слабонький курінь. Не тяжко було їх знести. Тут при джерелах двох річок Щари й Сервеча копано позиції в мочароватій і глинковатій землі. Через те закопи не могли бути глибокі, аби в них не підступала вода; до того глина не давала залозі ніякої охорони перед стрільнами ворожої не тільки важкої, але й легкої артилєрії.
На підкріплення знищеної боєвої лінії вислано поручника Боровича з першим курінем Х-того полку. Вже він мав таке особливе щастя, чи нещастя, що коли треба було йти з курінем в безвихідну ситуацію, тоді дійсний курінний командант, або розхорувався, або з иншої причини бував перешкоджений і таке немиле завдання спадало на Боровича.
І тепер вже від двох днів лежав він в першій боєвій лінії разом з цілим своїм курінем.
Цілу минулу ніч била ворожа артилєрія барабанним вогнем на його відтинок. Спершу ворожий во-
