Про „Єдиний-революційно-демократичний фронт“ ми прочитали цілий ряд цікавих уваг, висловлених В. Винниченком у першій книжці „Нової України“, за 1923 p. уваг, що викликають за собою ще цілий ряд питань[1]. Не претендуючи на вичерпливу відповідь на поставлене питання, я хочу подати на ту саму тему кілька міркувань, що можуть бути деяким доповненням або продовженням її.
В. Винниченко поставив справу широко й ясно: треба боротись за демократизацію (цебто, й українізацію) сумної тепер дійсности на Україні.
„Але ця боротьба може дати позитивні наслідки тільки тоді, як демократичне українство виступить орґанізованим, єдиним, одностайним фронтом, коли сконсолідує свої сили, виробить єдину державно-політичну та соціяльно-економічну плятформу, єдині тактичні методи“ (стор. 70).
І далі:
„Єдиний фронт вимагає єдиної волі, єдиного розуміння, єдиного пляну боротьби, цебто, певного обмеження індивідуальностей“ (стор. 71).
Так розуміючи справу реальної консолідації, В. Винниченко установлює базу об'єднання:
„База єдиного фронту повинна бути така, на якій ріжнобіжність соціяльно-політичних тенденцій не нищила б однобіжности національної“ (стор. 64).
Зрозуміло, що таких баз в одному національному суспільстві може бути кілька, й вони є: клясові бази.
Розуміючи всю складність суспільної структури й ріжноманітність суспільних гуртувань, ми не повинні закривати очей на ті ріжниці, що роз'єднують одних, і єднають других.
„Єдиний фронт“ — легко сказати! Про „єдиний фронт“ говорить щодня кожний Українець, а єдиного фронту нема, та й нема.
Про єдиний фронт говориться скрізь у кожній державі, — й його ніде нема, й не може тепер бути. Щодо Українців, то ці навіть раніш уславилися своїм „індивідуалізмом“ і роз'єднаністю, так що чути голоси й чужих людей, що „Українці — нездібний до державної творчости елємент“.
- ↑ Стаття В. Винниченка про „єдиний революційно-демократичний національний фронт“ викликає живий інтерес і дискусію в громадянстві, при тім чути нарікання: який же це єдиний фронт, коли не всі мають єднатись. Особи, що так говорять, очевидячки, не хочуть або не можуть розуміти природи суспільних об'єднань. „Щоб баламуцтво не ширилося“, я дозволяю собі ближче обговорити цю тему й по-змозі пояснити, якого нам фронту треба, й який можливий фронт: „єдиний“, чи „всеєдиний“.
М. Ш.
