господарство своєю силою, централістично, розбилося перед нашими очима. Ті соціялісти, що раніш настоювали на „удержавленні“ господарства, тепер уже ясно (одні більше, другі менче) бачать, що держава-господар виключає, й господарську, й політичну демократію. Я особисто думаю, що у своїх шуканнях соціялісти звернуть на шляхи, що їх колись указував Драгоманов, і глибше задумаються над концепцією „товариство товариств“ або, як казав Драгоманов — „федерального соціялізму“, розуміючи під ним державу, як спілку громад, котрі ведуть господарство й культурну працю ініціятивою знизу, з самих себе, не ждучи наказів зверху. Господарська демократія, в якій передумовою є рівне право людини на землю (прошу не змішувати з „уравнітєльным зємлєпользованіем“) й участь робітництва у промислі на правах співвласників.
Я не пишу економічної програми трудової демократії, бо для цього треба докладного окремого розгляду, але зазначаю коротко, що я не кажу про соціялізм — коли під ним треба розуміти державне господарство, бо трудові кляси будуть будувати суспільство й державу не на основі ідеалістичних проектів, а шукаючи кожночасово відповідних до своїх інтересів форм державної орґанізації. Чи це буде радянська республика? Коли під радянською республикою розуміти большевицьку „радянську“ республику, то такої республики ніколи вже ніхто на світі будувати не буде!
„Радянська державна влада“ — це ще не сконкретизована форма, коли не рахувати того, що радянською можна назвати і владу Центральної Ради, з її ґуберніяльними й повітовими радами, і владу Козацької Ради на Запоріжжю або в старій Україні, і владу „Державної Ради“. Радянською владою можна буде називати владу всякої ради (навіть прихильники „трудової монархії“ називають свою концепцію влади — закінченим будівництвом радянської системи!)
Головною прикметою всякої радянської влади буде її суспільна й господарська політика.
Козацькі Ради, без участи селянства, в старій Гетьманщині, або ради в сучасній большевицькій Росії, ради без участи українського народу — ці ради не можуть бути ідеалом української трудової нації! Через те, коли сучасні українські чорносотенці і всякі пани, що підшиваються під „демократичний“ соціялізм, ведуть аґітацію проти українських антибольшевицьких радянців і стараються накинути нам большевицько-московську концепцію „рад“, то вони роблять ту саму роботу, що робили большевики, доказуючи, що Ґенеральний Секретаріят тому так називається що складається з ґенералів!
Українська радянська демократія означає, на мою думку, таку орґанізацію рад, до яких би люде насамперед обірались на підставі виборчого права: рівного, безпосереднього, таємного і пропорціонального. Наразі тепер не — загального, щоб туди не попали представники пануючих кляс, а це значить — чужі пануючі над нами національні елєменти. Це не загальна демократія? Український патріот був би ворогом свого народу, коли би дбав про владу чужих пануючих кляс над своєю нацією!
