Підійдім до справи політичного єдиного демократичного національного фронту конкретніще.
Тут ми повинні дати відповідь на кілька питань, важніщі з яких: в ім'я чого об'єднувати, кого й як об'єднувати?
В ім'я чого?
Політичні ґрупування відріжняються від усіх инчих форм суспільної діяльности тим, що вони мають мету — досягти влади й то єдиним шляхом — політичної акції й боротьби. Політичні ґрупування — це дієві, навіть боєві орґани суспільних кляс. Головно кляси, змагаючись до важніщої ролі в житті, виділяють такі боєві сили в одній формі — партії.
В ім'я чого борються (коли справді борються) наші партії? Державна програма в їх загально означується: створити українську державу, самостійну й незалежну, але розуміння держави в їх не однакове. Одні партії змагають до створення трудової демократичної республики в радянській формі, другі стоять — за республику демократичну, треті — за республику централістичну, буржуазно-оліґархічну, четверті — за „державу“ без прикметника (хто не хоче признатись і отверто сказати, що він за монархію, той говорить „держава“) й, нарешті, п'яті — ясно говорять за монархію, абсолютистичну, чи навіть „трудову“, одне слово — українські партії мають дуже неоднакові державні ідеали: від трудової республики аж до „трудової“ монархії!
Не треба особливого хисту, щоб довести, що за цими термінами ховаються клясові інтереси й відповідні суспільні ідеали. І коли до цього спокійно віднестися, то можна поставити питання: а яка державна форма ймовірно є найбільш можлива й реальна для України при тій умові, що ця держава буде своїм змістом українська?
Щоб бути змістом українською, ця держава мусить бути вільно зорґанізована самою українською нацією, без сторонніх упливів. Українська нація, як ми вказували, — цього ніхто не може відкидати — складається з трудових кляс, селянства, пролєтаріяту й інтеліґенції, при чім відношення всіх ґруп приближно може бути означене — 9 : ½ : ½. Селянство становить 9⁄10 нації.
Трудові кляси, будуючи вільно свою державу, орґанічно не можуть будувати її инакше, як відповідно до своїх інтересів: це значить, що кожна особа з цих ґруп захоче мати рівне право у своїй державі, захоче бути джерелом самого права, тому політична демократія є неминучою й найбільш сприятливою формою державного устрою для трудових кляс; опріч того, ці кляси неодмінно, орґанічно, спонтанно прямують і до економічної демократії, що означає в дійсности змагання до економічної рівности, до усунення визиску шляхом політичної контролі, і шляхом орґанізації суспільного господарства.
Трудова демократія принципіяльно вимагає такої політичної орґанізації, в якій був би як-найбільший простір для самоврядування місцевих громад і як-найменчої участи державної влади в господарстві. Большевицька спроба поставити „во ґлаву уґла“ державу й вести суспільне
