Лібні (Прага). Після 1905 р. майже кожний рік під час Різдвяних Свят куб. учителі улаштовували Краєві та повітові зїзди, на яких обмінювались думками, підраховували результати своєї праці, зміняли програми, обговорювали підручники та списки шкільних бібліотек, розвязували свої фахові і правові питання, а іноді і виносили протести проти свого начальства — інспекторів, або памятаю винесли протест, щоб не приєднуватись до Всеросійської учительскої каси, хоч Попечитель Кавк. Округи і настоював на цьому. Головним же чинником, який сприяв високому рівню шкільництва на Кубані, було само населення — по містах інтеліґенція та міщане, а по станицях козаки.
Козак-хлібороб, малограмотний, а часто й неграмотний, який майже половину свого життя, та ще ліпшу, молодість, мусив віддавати військовій службі, цей „сірома“ козак глибоко розумів конечність освіти для своїх дітей; він надіявся, що хоч його діти не будуть, майже ціле життя, нести тягар військової служби, яка давала йому „славу козачу та життя собаче“; і не шкодів козак гроший на освіту.
Всі школи, як норма, населення утримувало на свої кошти. Шкільні будинки, часто з помешканням для учителів, були найкращі будинки в станиці. Будинок школи вміщав 5–7 великих кімнат під класи, велику салю на 200–300 дітей, в якій в непогоду робили ґімнастичні вправи, ставали рано на спільну молитву та грались підчас перерв. Крім того такій салі була сцена, де улаштовувались шкільні свята й вистави. Крім того були кімнати під бібліотеку, фізичний кабінет та кімната для учителів. Школи були уряджені модерною шкільною меблею,
