„Народ не вмер, народ живе,
Хвилює по Руїні,
І мова плеще і пливе
Річками по Вкраїні“.
(О. Олесь).
Кубанський Край, між Азівським та Чорним морями, зі своєю красунею Кубаню займає площу в 103,246 кв. кіл. Заселення Кубані козаками почалось в 1792 р., коли Чорноморські козаки по наказу Катерини II переселились на Тамань і заселили правий берег Кубані. (В памягь свого першого вступу на кубанську землю, Кубанці потім поставили на Таманському півострові памятник, фотоґрафію якою ї приміщаємо). Східну частину Кубані було заселено повстанцями донськими козаками; та ще на Кубані поселилось багато й таких, хто шукав собі волі та простору, і це були найбільше втікачі з Великої України. З початку переселенці або добровільно, або з наказу уряду, вписувались до козаків, і так побільшувалось козаче військо. Козаки, нащадки Запорожців, називались „Чорноморцями“ (українці); ті ж, що переселились з Дону — „лінейцями“ (росіяне). Селяне, які мешкали або окремими селами, або між козаками по станицях, не вписавшись до Війська, називались іногородніми. Залишились на Кубані і Черкеси (частина переселилась у Турцію).
В сучасну добу населення на Кубані всього 3½ міліон, і складається воно з 72 національностей; українців понад 70% всього населення Кубані. Всі селяне
