От-же, яка-б то була небезпека для Росії, коли б кубанці сільському господарству навчались на середній школі! Реальна школа в ст. Івонівській (20 тис насел.), ґімназія в ст. Полтавській (22 тис. насел.) обидві коедукаційні теж були засновані після кількох років упертого домагання: посилались делегації в Тифліс, осередок Кавказької Округи і, навіть, до Петрограда, до Міністра Н. О., а школи ці населення утримувало на власні кошти, без копійки субвенції. І взагалі на Кубані для станиць середні школи добувались дуже тяжко. Або такий приклад — як населення розуміло потребу школи для Краю: в 1910 р. декілька станиць, на пропозицію Куб. Уряду заснувати середню агрономичну школу, змагаючись, пропонували по 400 десят. землі і гроші на утримання, але Російський Уряд кубанцям відмовив, і нам тим більш було прикро, що в той же час на Дону відкрили і аґрономичну і землемірну школи.
Школи росли, а учителів не вистачало і для початкових шкіл; середні ж школи обслуговувались виключно російським персоналом, тай то мало було охочих з закінченою високою освітою їхати на „дикий Кавказ“. Щоб збільшити кадр учителів для початкових шкіл ст. Полтавська заснувала 2 учит-ку семінарію для хлопців, збудувала для неї роскішний 2-х поверховий будинок в 40 кімнат, з церквою, одрізала 15 дес. ліпшої землі біля станиці. (Цю Семінарію потім перебрало Військо). І Семінарія і Ґімназія були засновані з іниціятиви В. В. Крижановського, отамана станиці (б. старшина). В Катеринодарі заснували дівочу учит. семінарію, яка була одна з найкращих на Кавказі. Потім відкрили 3-ю учит. семінарію
