Сторінка:Шкільництво на Кубані (із спогадів М. Омельченко) (1927).pdf/11

в початкових школах не лише навчання було безплатне, але всі підручники кожний учень, чи то козак, чи то іногородній, одержував дарма. Правда, діти-іногородні платили (іноді лише на папері) за навчання в козачих школах від 3–10 карб. на рік, але ж одні книжки 2-х класовій школі для учня 4–5 груп коштували 10–15 карб., а пересічні витрати на учня початкової школи виносили 25–50 карб. на рік. Як норма учитель мав одну групу в 50 д., або дві старші групи (4–5), коли в обох було не більше 35 учнів. Тому часто в початковій 2-х класн. школі було по 7–10 учителів. Первісна платня учителю виносила 52 карб. на місяць, крім того була окрема платня за навчання співу, руханці, рукоділлю і т. п. Всі початк. школи, за невеликим виїмком, були коедукаційні, але майже в кожній станиці були і дівочі школи, де особливу увагу звертали на навчання рукоділлю (крою та шиття білизни й одягу); в дівочих школах рукоділлю навчали учительки-фахівці. Треба зауважити, що на Кубані було більше учительок, і я за свої 25 років діяльности не чула про целібат; навпаки, населення і Дирекція Н. О. більше вітали учительку заміжню, бо вона, як мати, ліпше розуміла психологію дітей. Вагітних учительок і хорих учителів заміняли в школі у „запасні“ вчителі (8 на весь Край), або практиканти: платила їм або Дирекція, або Шкільна Рада. Майже кожна школа мала сад і огород, де діти навчались сільському господарству та бджолярству, бо в садку було принаймні 2–3 вуликів бджіл. По станицях і селах існували ще школи іногородні та „церковно-приходські, які були куди бідніші (будинки і урядження), ніж козачі; козаки не