Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/92

Цю сторінку схвалено
смертному ложі надаремно він простягатиме свої висохлі руки до свого Карла і з жахом одсахнеться, схопивши холодну, як лід, руку Франца… О, це щастя! Це солодке щастя заслужити прокляття від твого батька! Скажи, Франц, люба братерська душе, що треба зробити, щоб заслужити його прокляття?
Франц.

Ти хвилюєшся, любов моя, мені шкода тебе.

Амалія.

О! Прошу тебе! Чи тобі шкода твого брата? Ні, недолюдок, ти ненавидиш його! ти й мене ненавидиш?

Франц.

Я люблю тебе, як самого себе, Амалія!

Амалія.

Коли ти мене любиш, чи можеш ти одмовити мені в проханні?

91