Цю сторінку схвалено
Mort de ma vie![1] Ми стали тебе поважати, немов гарнізон у завойованому місті…
Моор.
І тобі не сором цим нахвалятись? Чи в тебе не вистачає сорому, щоб соромитись таких штук?
Шпігельберг.
Та йди ти! Ти вже не Моор! Чи ти забув уже, як ти тисячу разів із пляшкою в руці кепкував з червивого інспектора і пропонував йому: хай собі шкрябає, що хоче, а ти будеш пити далі… Чи ти пам'ятаєш, гей, чи ти пам'ятаєш? О, ти безсовісний хвалько! Це було сказано мужньо і по-шляхетному, а тепер…
Моор.
Будь ти проклятий, що ти мені про це нагадуєш! Будь я проклятий, що я це сказав, але я це сказав хмільний, і моє серце не чуло, як мій язик нахвалявся.
——————
- ↑ Смерть мого життя! (Щоб я вмер!)
63
