Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/54

Цю сторінку схвалено

без нічого? Хто міг упадати коло неї, чи образити її перед моїм народженням? Чого вона так неправо зробила?

Ні! ні! Я несправедливий до природи. Дала ж вона нам мистецтво винаходу, посадила голих і мізерних у березі цього великого океану — всесвіту… пливи, хто може, а хто не вміє — потопай! Вона не дала мені нічого: це моє діло зробити з себе те, що я хочу. Кожен має однакове право на велике й мале: розбиваються бажання об бажання, страсть об страсть, сила об силу. Все право в руках у дужчого, і наші закони — грані нашої сили.

Правда, є деякі суспільні пакти, укладені, щоб регулювати пульс світових кругобігів. Чесне ім'я! — справді добра монета, якою добре можна шахрувати, коли хто вміє її як слід витрачати. Совість — добре опудало полохати з вишень горобців — і ще написаний належним способом вексель, яким і банкрота так само можна врятувати — навіть банкрота.
Справді, дуже достойні речі, щоб тримати дурнів у покорі і юрбу під чоботом, щоб тим зручніше було жити умілим людям. Що й казати, дуже дотепні речі. Щось наче загорожі, які мої селяни хитренько виводять навколо своїх ланів,
53