Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/51

Цю сторінку схвалено
Ст. Моор.

Поки він не переміниться.

Франц.

Добре, добре. Але як він прийде з лицемірною ласкою виплакувати ваше співчуття, видурить у вас прощення, а завтра знов піде і буде сміятися з вашої слабості в обіймах своїх дівок? — Ні, батьку, він повернеться добровільно, якщо його совість його виправдає.

Ст. Моор.

То я йому зараз же напишу.

Франц.

Стривайте! Ще одне, батьку! Я боюся, що ваше обурення виллється в занадто суворих словах, які йому розіб'ють серце — та до того ще — як ви своєю власною рукою напишете йому, то, може, він це уважатиме за знак прощення вашого? Отже краще буде, як ви доручите написати мені.

50