Цю сторінку схвалено
ками і всякою наволоччю по ярах та луках, тікав від церкви, як злочинець, і копійки, що він у вас виманював, кидав у шапку першому-ліпшому старцеві, а ми вдома молилися й читали святі книги проповідей. Чи я не передчував це, коли він читав пригоди Юлія Цезаря і Олександра Великого та інших темних язичників охотніше, ніж життя святого Товія? Сто разів я вам казав це, бо моя любов до нього завжди була в рамцях синової повинності — що цей хлопець ще зганьбить, знеславить, погубить нас усіх. О, якби він не звався Моор! Щоб серце моє не так гаряче билося за нього. Безмежна моя любов, якої я не можу здолати, ще приведе мене перед суд усевишнього!
Ст. Моор.
О, мої мрії! Мої золоті сни!
Франц.
Я знаю це. Про це я й кажу. Ви ж завжди казали, що вогненний дух, який палає в юнакові, робить його таким чутливим до краси і величі, оця одвертість, що світить в очах його,
