Цю сторінку схвалено
Розб. Моор.
Хай зглянеться з тебе, кому охота… я тебе не уб'ю.
Амалія (обіймаючи його коліна).
О! заради бога, заради милосердя, я вже не хочу любові, я знаю, що наші зорі розлучилися і там, на небі… я прошу тільки смерті… Покинута, покинута! зрозумій це слово в усій страшній повноті, покинута! Я не можу цього перенести, бачиш, ні одна женщина не може цього перенести. Смерть — єдине моє прохання. Дивись, рука моя тремтить, у мене немає сили завдати собі удар. Я боюсь блискучого леза… Тобі ж це так легко, так легко, ти ж майстер убивства, то вийми ж свою шпагу, і я буду щаслива!
Розб. Моор.
Ти будеш щаслива сама, сама? Геть! Я не вбиваю женщин!
Амалія.
А! Душителю! Ти можеш убивати тільки щас-
335
