Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/329

Цю сторінку схвалено
його… мій дядя живий у цьому лісі… Де він? Карл! Дядю!.. О! (Кидається до старого).
Ст. Моор.

Амалія! Дочко моя! Амалія! (Держить її в обіймах).

Розб. Моор (одсахнувшись).

Хто привів цей образ перед мої очі?

Амалія (вирвалась від старого, побігла до розбійника і обняла його у захваті).

Він мій! О, зорі! Він мій!..

Розб. Моор (вириваючись від неї, до розбійників).

Гей, ви! збирайтесь! В похід! Диявол зрадив мене.

Амалія.

Наречений мій! ти лютуєш? О! З радощів! А чому ж я така нечутлива, серед блаженства така холодна?

328