Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/321

Цю сторінку схвалено
Розб. Моор.

Нічого! Нічого!

Ст. Моор.

Чи ти прийшов кепкувати з мого лиха?

Розб. Моор.

Зрадлива совість! Не зважайте на мої слова!

Ст. Моор.

Так, я мучив сина, і другий син мусів за те мене мучити, це перст божий… О, мій Карл! мій Карл! Коли б ти явився мені, щоб простити! Простити мене! О, прости мене!

Розб. Моор (швидко).

Він прощає вам! (Збентежено). Коли він вартий бути вашим сином, він прощає вам!

Ст. Моор.
О, він був занадто гарний для мене, але я піду
320