Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/320

Цю сторінку схвалено
Розб. Моор.

Ні, клянусь гнівом душі моєї! Цього не буде. Я цього не хочу. Свій чорний злочин він потягне за собою на той світ!.. задля чого я його вбив?

Ст. Моор (заплакав).

О, моя дитино!

Розб. Моор.

Що?.. Ти плачеш за ним?.. Біля цієї башти?

Ст. Моор.

Милосердя! О, милосердя! (Ламаючи руки). От… от зараз судять моє дитя.

Розб. Моор (злякано).

Яке?

Ст. Моор.

О! Що це за питання?

319