Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/317

Цю сторінку схвалено
Ні, я не хочу молитись… Я не дам небу цієї перемоги. Я не дам пеклу глумитися з мене…
Даніель.

Єзус Марія! Поможіть! Рятуйте! Весь замок горить.

Франц.

Чуєш, візьми оцю шпагу! Живо! Встроми її в мене, в спину, щоб не прийшли ці мерзотники глумитися з мене. (Вогонь розростається).

Даніель.

Боронь боже! Боронь боже! Я не можу нікого передчасно послати на небо… (Він утік).

Франц (скажено дивиться йому услід. Після паузи).
У пекло, ти хочеш сказати! Справді, я щось таке відчуваю… (Божеволіючи). Чи це ваші різучі звуки, чи це ваше сичання, змії безодні?.. Вони підходять сюди, вони вже біля дверей… Чому я сахаюсь цього гострого леза?.. Двері тріщать… падають… Немає рятунку!.. Ну, так
316