Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/315

Цю сторінку схвалено
Франц (бурхливо обіймає його).

Прости, любий, золотий, бриліантовий Даніель, прости… Я одягну тебе з ніг до голови… То молись же… Я зроблю тебе багатим чоловіком… я зроблю… То молись же… я заклинаю тебе… я на колінах заклинаю тебе… Клянусь чортом! Молись же! (Сум'яття на вулицях. Крик, гуркіт).

Швайцер (з вулиці).

Вперед! Бийте! Ламайте двері! Я бачу світло. Це мабуть він?

Франц (на колінах).

Слухай моєї молитви, боже на небі!.. Це вперше… і більше цього не буде… вислухай мене, боже на небі!

Даніель.

Що таке? Оттакої! Та це ж безбожна молитва!

Натовп народу.
 
Народ.

Злодії! Убийці! Хто тут галасує так страшно вночі?

314