Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/314

Цю сторінку схвалено
йшли в церкву… щоб падали всі на коліна… щоб молились за мене… Повипускати всіх в'язнів, я відплачу бідним за все удвічі й утричі. Я… то йди ж… Поклич сповідника, щоб він поскидав з мене гріхи… Ти ще не пішов?
Чути шум, заколот.
 
Даніель.

Боже, прости мені гріхи мої! Як мені це розуміти? Ви ж мене завжди викидали з дому, коли я молився, шпурляли мені в голову біблію…

Франц.

Ні слова про це! Умерти! Ти чуєш? Умерти!.. А то буде запізно!.. (Чути, як лютує Швайцер). Молись же, молись!

Даніель.

Я завжди вам казав… ви так зневажали молитву… Але я казав, я казав, зважайте, коли прийде біда, коли будете ви по шию в воді, ви віддасте всі скарби на землі за одне благочестиве зітхання… Ви бачите? Ви гримали на мене! От вам! Ви бачите?

313