Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/303

Цю сторінку схвалено
підказав? Чи є хтось, хто помститься на небі?.. Ні, ні! Так, так, щось жахливо сичить мені: є хтось, хто помститься на небі. Цієї ж ночі мене поведуть до того, хто помститься на небі! Ні, кажу я… жалюгідна схованка, куди хоче втекти боягуз… Пустиня, пустка, нема нічого там за зорями… А коли щось є? Ні, ні! Немає нічого! Я наказую, щоб не було нічого! А коли все ж таки є, лихо тобі, коли там тобі врахується, коли тобі ще цієї ночі врахується! Що це проймає мене аж до костей?.. Умерти! Чом це слово так чіпляється до мене? Відповідати перед тим, чия помста там над зорями… І коли він справедливий, вдовиці і сироти, пригноблені, замучені скиглять до нього, і коли він справедливий?.. за що вони страждали? для чого ти з них знущався?..
Пастор Мозер увіходить.
 
Пастор Мозер.

Ви посилали по мене, шановний пане. Я дуже здивований. Це вперше в моїм житті! Чи ви збираєтесь кепкувати з релігії, чи ви вже починаєте тремтіти?

302