Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/289

Цю сторінку схвалено
смертний не мав такої честі, як ти!.. Помстись за мого батька! (Швайцер устає).
Швайцер.

Великий отамане! Ти вперше в житті дав мені гордість! Наказуй! Де, як, коли я маю його вбити?

Моор.

Дорога кожна хвилина, ти мусиш поспішати. Вибери собі найкращих із банди, веди їх просто до замку господаря, виволочи його з ліжка, якщо він спить або віддається розпусті, витягни його з бенкету, коли він п'яний, одірви його од розп'яття, якщо він молиться перед ним на колінах! Але я кажу тобі, ти добре запам'ятай це, ти приведеш його сюди до мене живого. Я розірву на шматки і віддам на потраву голодним шулікам того, хто подряпає йому шкуру чи зніме хоч волос з його голови! Він мусить тут бути цілий, і коли ти приведеш його живим і незайманим, то я тобі дам мільйон у нагороду. Рискуючи життям своїм, я украду у короля цей мільйон, а ти будеш вільний, як вітер… Ти зрозумів мене, поспішай!

288