Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/287

Цю сторінку схвалено
я три пальці у темряву ночі… от я присягаюсь, і хай природа викине мене з лона свого, як єхидну бестію, коли я зламаю цю присягу! Я присягаюсь не бачити денного світла, поки кров отцеубийці, проллята на це каміння, не зійде парою до сонця. (Він устав).
Розбійники.

Це сатанинська справа! І кажуть ще, що ми злодії. Ні, клянемось драконом, до цього ми ще не дійшли!

Моор.
Так, і клянусь передсмертним зітханням тих, що колись умерли під вашим ножем, тих, кого пожер вогонь і кого розтрощила, упавши, моя башта… жодної думки про убивство чи грабунок не буде у вашій душі, поки одежа ваша не буде червона від крові проклятого… Вам, мабуть, і не снилось, що ви є рука найвищого правосуддя? Заплутаний вузол нашої долі розв'язаний! Сьогодні, сьогодні невидима сила зробила благородним наше ремество! Моліться перед тим, хто вам приділив цю високу долю, хто привів вас сюди, хто призначив вас на
286