Цю сторінку схвалено
у склепі моїх дідів; а я три місяці сохну у цім підземнім льохові, куди не доходить ні один промінь, не віє тепле повітря, ні один друг не прийде, де дикі ворони крячуть і виють нічні сови…
Моор.
Небо і земле! Хто це зробив?
Ст. Моор.
Не проклинай його… це зробив мій син Франц.
Моор.
Франц? Франц? О, вічний хаосе!
Ст. Моор.
Коли ти людина і коли в тебе людське серце, то вислухай ти, що визволив мене, про нещастя батька, яке йому заподіяли його сини… Вже три місяці, як я кричу до цих німих кам'яних стін, і тільки порожня луна відгукується
280
