Цю сторінку схвалено
Моор.
Душа старого Моора, що потурбувало тебе у твоїй могилі? Чи ти потяг за собою на той світ гріх, який не пускає тебе пройти через райські ворота? Я замовлю заупокійні меси, щоб відіслати твій дух туди, куди тобі треба! Чи ти закопав отут у землі золото вдовиць і сиріт, що ти гасаєш тут, виючи о північній годині? Я вирву підземні скарби з пазурів дракона, хоч би він плював на мене полум'ям і вишкіряв страшні свої зуби проти моєї шпаги. Чи ти прийшов на мій запит розгадати мені загадку вічності? Кажи, кажи! Я не маю страху.
Ст. Моор.
Я не привид. Торкни мене. Я живу. О, живу жахливим, лихим життям.
Моор.
Що? Тебе не поховали?
Ст. Моор.
Мене поховали… тобто: дохла собака лежить
279
