Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/276

Цю сторінку схвалено
Герман.

Тихо… слухай… шум, наче люди хропуть. Ти не чуєш нічого?

Голос.

Що? Ти щось чуєш?

Герман.

Я чую, як вітер зітхає щілинами башти… нічна музика, від якої цокотять зуби і руки німіють… слухай, ще раз… все здається мені, що я чую хропіння… в тебе тут є компанія, старий. У-у-у-у!

Голос.

Ти щось бачиш?

Герман.

Прощавай!.. прощавай!.. страшна ця містина… спускайся назад у льох… на небі той, хто тобі пособить, за тебе помститься… проклятий син! (Хоче тікати).

275