Цю сторінку схвалено
В путь!
— Керманичу нічний, одчалюй!
(Брут).
Стій, отець!.. На тій землі погиблій
Тільки одного я знав,
Що до Цезаря великого подібний:
Зараз сином ти його назвав.
Подолати Рим міг тільки Цезар,
Тільки Брут міг визволити Рим,
Мені дар тирана непотрібний,
Там, де Брут, — умерти має Цезар,
Брутові не по дорозі з ним!
Моор.
Хто може мені поручитись?.. Темрява скрізь… Заплутані лабіринти… без виходу… нема провідної зорі… а що, коли всьому кінець після смерті… всьому кінець, як у ляльковій п'єсі… Але для чого ж палюча жадоба до щастя? Для чого ідеал, все одно недосяжний? Відкладання недовершених мрій?.. Коли слабий натиск на цю мізерну штучку (тримаючи пістоля перед обличчям) рівняє дурня до мудрого… героя до боягуза, прекрасну людину до злодія? Адже у
271
