Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/264

Цю сторінку схвалено
Швайцер (до Грімма).

Що там витіває цей лепетень?

Рацман (тихо до Шпігельберга).

Це ти про отамана?..

Шпігельберг.

Та цить же! Цсс… У нього скрізь є вуха серед нас. Отамана? ти сказав? Хто його призначив на отамана, хіба ж він не сам собі прибрав це звання, яке мусіло б бути моє?.. Як, хіба для того ми ставимо на кін своє життя… чи для того ми піддались лихій долі, щоб мати щастя бути кріпаками раба?.. кріпаками, а ми ж могли жити, як князі… Клянусь богом, Рацман. Це не до вподоби мені.

Швайцер (до інших).

Так, про мене ти справжній герой — ганяти жаб у болоті… Та варт йому тільки чхнути, щоб ти втік від нього за тридцять земель.

263