Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/250

Цю сторінку схвалено
Даніель (тихше).

А коли ви так несподівано воскресли… ваш брат був покійного пана єдиний наслідник…

Моор.

Старий!.. Що ти там бурмочеш між зубами, ніби якась потворна тайна прилипла до твого язика, яку ти не хочеш виказати, яку мусиш виказати? Кажи ясніше.

Даніель.

Але я краще гризтиму з голоду свої власні кістки, питиму власну свою сечу, ніж заробляти на розкішне життя убивством! (Вибіг).

Моор (збуджуючись від страшної паузи).
Обман! Обман! Як блискавка осяяла мені душу… Шахрайські штучки! Небо й пекло! Значить, не батько! Шахрайські штучки! Я убийця, розбійник, завдяки цим шахрайським штучкам. Він наговорив на мене… фальшував, ховав мої листи… а його серце було повне любові. О, я
249