Цю сторінку схвалено
життя моє пам'ять, — сказав я… Господи, господи! Мене ж могли зі служби звільнити, та я ж… Хай бог вам простить, нехороша дитино… Та слава богу, загоїлось чисто, тільки зостався той рубець.
Моор.
Я не розумію ні слова з того, що ти кажеш.
Даніель.
Та ну, ну! Ото був час! Не одну булочку, бісквіт чи цукерку я вам приносив. Я вас завжди найбільше любив. І пам'ятаєте ви, що ви колись мені сказали у стайні, як я посадив вас на панового гнідого і дозволив вам роз'їжджати по великій поляні? Даніель, — сказали ви, — ти будеш у мене за управителя і будеш їздити зо мною у кареті… а я ж засміявся і сказав, що коли бог мені дасть здоров'я, і ви не забудете старого слугу, то щоб дали, з ласки вашої, мені оту хатку, що давно вже стоїть порожня внизу під селом, а я тоді припас би відер з двадцять вина і господарював би під старість… смійтесь, смійтесь, кажу вам, паничу, ви самі себе вика-
245
