Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/240

Цю сторінку схвалено
Даніель.

Це так! Але забити невинного… який…

Франц.

Чи я маю одчитуватись перед тобою? Чи має сокира питатися в ката, чому того, а не іншого?.. Але я милостиво ставлюсь до тебе… Я пропоную тобі нагороду за те, що ти корився мені.

Даніель.

Але я сподівався залишитись христіанином за те, що я вам корився.

Франц.

Досить слів! От я даю тобі ще цілий день, щоб подумати. Обміркуй це ще раз. Біда і щастя… ти чуєш? Ти розумієш? Найвище щастя і найчорніша біда! Я тебе катуватиму нечуваним способом.

Даніель (трохи поміркувавши).

Я зроблю це, завтра я це зроблю. (Пішов).

239