Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/234

Цю сторінку схвалено
Даніель.

Ні слова!

Франц.

Що певні обставини заважають йому… що часто доводиться надягати маску, щоб управитись з ворогом… що він помститься, що він люто помститься?

Даніель.

Про все це ні звука.

Франц.

Як? Нічого? Згадай краще… що він старого пана дуже добре… дуже добре знав… що він його любить… дуже любить… любить, як син…

Даніель.

Щось таке я ніби чув від нього.

Франц (зблід).

Він казав, він казав це? То розказуй же, розказуй мені! Він сказав, що він мій брат?

233