Цю сторінку схвалено
Амалія.
Як! Подивіться краще. Я думала, що ви його взнаєте…
Моор.
Я знаю його не згірш від свого батька. У цього немає тієї добродушної рисочки коло рота, по якій його можна було впізнати серед тисячі людей… Це не він.
Амалія.
Як! Мені дивно. Як? Вісімнадцять років ви його не бачили і все ж таки…
Моор (швидко, вмить почервонівши).
Оце він! (Він стоїть, як уражений громом).
Амалія.
Прекрасний чоловік!
Моор (заглибився у споглядання).
Батьку, батьку! Прости мене! Так, прекрасний
224
